Чому першокласники не хочуть йти до школи?
Тетяна Донченко
Ірина - мати двох дітей-«погодків». Водила їх в одну групу до дитячого садка, і до школи
віддала теж в один рік. Олег, старший (у вересні йому виповнилося сім), пішов у перший
клас із задоволенням. Він ніби одразу подорослішав і став відповідальнішим. Сам
складав портфель і йшов вчитися з добрим настроєм.
З молодшою за нього на рік, «серпневою» Оленкою, було зовсім інакше. Дитина неохоче
вставала вранці. У маршрутці рюмсала, хоча до цього мала веселу вдачу. Здавалося б, її режим не змінився - в той самий
час її ведуть до дитсадка, де проходять шкільні заняття. Ірина поскаржилася: Оленці важко висидіти навіть скорочені для першокласників 30-хвилинні заняття. Для Олега ж це не є проблемою.
Чи дійсно велика різниця між дітьми шести і семи років? Як прищепити дитині бажання вчитися?
Консультацію «ВК» надала психолог ліцею №4 Любов Кухаренко.
- Любове Ярославівно, чому діти шести років виявляються неготовими до школи?
- Готовність до школи батьки розуміють по-різному. Одні вважають, що дитина повинна вміти читати й писати. Але програма нині цього не вимагає. Певну програму підготовки до школи здійснюють дитсадки. Якщо дитина не відвідувала дошкільний заклад, можуть виникати проблеми стосунків у колективі. Коли ми досліджуємо адаптацію дітей у першому класі, то бачимо, що такі труднощі є.
- А якщо дитина продовжує ходити на навчання в свій дитсадок, але йде туди неохоче?
- Збільшується навантаження, відповідальність. Я особисто прихильник того, щоб діти відвідували школу з семи років. Рік з шести до семи дуже важливий і особливий у житті дитини. Дитина міцнішає фізично, набирається сили. За нашими спостереженнями, зараз багато хворих дітей, неспроможних працювати з потрібним навантаженням.
- Що ж робити батькам, які бачать, що їхня дитина-шестирічка неохоче йде до школи?
- Перш за все, треба цікавитися програмою. Більшість же батьків, на жаль, цього не робить, бо бракує часу. Домашніх завдань програмою першого класу не передбачено, але все одно матеріал інколи треба закріплювати вдома, допомагати. Я пропоную батькам більше спілкуватися з дитиною, слідкувати за її настроєм. Я завжди кажу: «Дитина повинна спокійно засинати і прокидатися щасливою». Емоційний стан дуже важливий.
- «ВК» провів опитування і виявив, що більшості першокласників подобається не сам процес навчання, а інші речі - скажімо, купувати булочки у буфеті... Як переконати дитину, що навчання - головне?
- Все приходить поступово. Вчитель і батьки повинні діяти разом: переконувати дитину, що навчання - її обов’язок. Пояснювати, що вчитися - престижно, і потрібно це для того, аби обрати професію. Гарна професія - це можливість добре жити.
- Всеукраїнські видання повідомляли про таку форму заохочення батьками до навчання: виплату «зарплати» за тиждень в залежності від оцінок. Ваше ставлення до цього як психолога.
- Так, я чула про цей досвід в одній зі шкіл Житомирської області. Чому б і ні? Якщо дитині нецікаво просто вчитися, то, можливо, мотивацією стане матеріальний стимул. Ми обговорювали цей досвід і в своєму педагогічному колективі. Хоча з першокласниками, я вважаю, такі експерименти нереальні - вони для більш старших дітей. Для першокласника ж стимулом за хороші оцінки може стати цікава прогулянка, книжка, фільм, який дитина мріє подивитися. Стимули заохочення повинні бути в будь-якій сім’ї. І дорослі, і діти прагнуть матеріальних благ, і це нормально. Бажання жити в достатку - це теж мотивація до навчання, бо злидні не роблять людину щасливою. Але окрім матеріальних благ є й вічні цінності, без яких дитина не почуватиметься щасливою: добро, мир, злагода в родині, повага батьків до дітей і дітей до батьків.
P.S.
Любов Кухаренко звернула увагу на проблему: нині багато дітей потребує корекції мовлення у логопеда. Чим раніше батьки звертатимуться за кваліфікованою допомогою - тим краще для дитини. Що стосується ліворуких дітей, то їх ні в якому разі не треба привчати писати правою. І порада для всіх батьків: давайте дитині перепочити після уроків. Шестирічкам, які навчаються безпосередньо в школі, і, на жаль, позбавлені «тихої години», не зайве подрімати удома вдень.
